Про регіон
У світі існує не так багато місць, відвідання яких викликає вибух емоцій, схожий на той, який відчуваєш, коли між 800-метровых скель погляду раптом відкривається червно-рожевий фасад знаменитої Скарбниці. І нам залишається тільки здогадуватися, які почуття захопили швейцарського археолога Йоганна Буркхарда, коли у 1812 р. після багаторічних пошуків він, нарешті, знайшов це «загублене місто», «місто-легенду» Петру, яка по праву вважається восьмим дивом світу…
«Це рожево-червоне місто у половину вічності часів…», – написав про Петру английський поет XIX ст.
Арабські племена набатеїв зупинилися тут у кінці VI ст. до н. е. на шляху із Аравії у Південну Палестину. У цьому місці було достатньо води, високі каньони служили надійним захистом, а племена едомітян, що населяли пагорби поруч, були мирними і дружніми. Набатеї вирощували виноград та оливки, розводили верблюдів, кіз, овець і коней, але головною статтею видатків для Петры стала торгівля. Тут зупинялися каравани з прянощами і шовком, що йшли з Китаю та Індії у Грецію та Рим. Вони поповнювали у Петрі запаси води, знаходили укриття від розбійників, а натомість платили місту данину.
У IV ст. до н. е. столиця набатеїв досягла тої величі і багатства, про які свідчать її монументи. Економічний розквіт призвів до політичної гегемонії над обширними территоріями. У I ст. до н. е. за царів Ободасе I і Аретасе III кордони набатейської держави простягнулись до Амману, а потім і до Дамаску. Але протистояти Римській імперії набатеї не змогли. У 106 р. н. е. імператор Траян захопив Петру, а підлеглі їй території увійшли до складу римської провінції Аравія.
Петра була частково перебудована під стать римським містам: тут з’явилися амфітеатр, колонада і триумфальна арка над входом у Сік. Пізніше населення міста прийняло християнство і якийсь час тут знаходилась резиденція єпископа. Але торгові шляхи все більше змішалися на Північ і каравани все рідше заходили у вісічене в скелях місто. У III ст. у Петрі перестали карбувати монету. У VI ст. місто потряс сильний землетрус, що зруйнував чимало будівель в основному римського періоду. Поступово столиця набатеїв спорожніла.
У період крестових походів Петру використовували як фортецю, але до цього часу місто вже було занедбаним, а пініше зовсім счезло з європейських карт. Тільки у 1812 р. швейцарський дослідник Йоганн Буркхардт заново відкрив Петру для західного світу. Щоб потрапити у місто, цому довелося прикинутися індійським арабом, що бажає поклонитися гробниці пророка Аарона.
